Метод
лабораторних робіт
Метод
лабораторних робіт (лабораторний метод) застосовуютьдля проведення учнями
дослідів, експериментів, спостережень за явищами, процесами переважно
в умовах спеціальних лабораторій, кабінетів із застосуванням технічних
засобів.
Метод
лабораторних робіту біології використовують для міцного засвоєння
теоретичних знань, отриманих умінь і навичок, забезпечує пряме включення
знань учніву процеси «одержання»вже відомих науці даних. Але лабораторний
метод передбачаєй роботи творчого характеру з отриманням цілком нових
результатів, що доведено практикою таких робіт у школі
(наприклад,у Білорусі, Польщі, Росії).
Цей
метод стимулює активність дій як на стадії підготовки до досліджень, так
і в процесі його виконання. Він дає учням можливість відчути себе
учасниками, творцями досліду, експерименту, дослідження; сформувати діалектичні
уявлення про явища, що вивчають діти, підійти до їх розглядуй аналізу
з різних точок зору, визначати інші, можливо, нетрадиційні шляхи проведення
досліджень.
Метод
лабораторних робіт застосовують переважно під час вивчення предметів
природничо-математичного циклу: математики, фізики, хімії, географії,
астрономії, а також біології, трудового навчання. На окремі теми
лабораторні роботи можна успішно проводитий з інших предметів:
історії, мови, образотворчого мистецтва тощо.
Лабораторна
робота є одним із видів обов’язкових самостійних робіт учнів. Вона
передбачена навчальним планом. Лабораторну роботу проводять під керівництвом
учителя із застосуванням спеціальних приладів, колекцій, гербаріїв, вологих
препаратів, мікропрепаратів та інших засобів навчання (ТЗН, ППЗ) тощо.
Лабораторна
робота безпосередньо пов’язана з іншими видами шкільних занять. Вона
сприяє реалізації міжпредметних зв’язків, принципу зв’язку
теоріїз практикою, розвитку інтелектуально-пізнавальної активності учнів.
Крім того, проведення лабораторної роботи забезпечує реалізацію єдності
пізнавальної та практичної діяльності учнів у процесі вивчення основ наук;
залучення низки аналізаторів, які сприяють прискоренню процесу формування
наукових знань учнів і вмінь використовувати методи науково-дослідної
діяльності.
Лабораторна
робота — органічна частина навчально-виховного процесу. Вона безпосередньо
пов’язана з навчальним експериментом, дослідами, виконанням домашніх
експериментальних завдань, розв’язуванням задач із використанням спостережень
і дослідів. При цьому сповна виявляється роль експерименту як джерела
знань та критерію істинності теорії. У процесі лабораторної роботи учні
набувають навичок використання приладів, лабораторного обладнання, апаратури,
технічних засобів, у тому числі комп’ютерної техніки. Вони набувають умінь
обробляти результати експерименту та вимірювань,навичок узагальнення та
систематизації явищ природи, ознайомлюються з основами техніки та
технології процесів сучасного виробництва. Лабораторна робота сприяє формуванню
в учнів матеріалістичних поглядів на природу, упевненості
в можливості її пізнання,умінь виявляти причинно-наслідкові зв’язки, функціональні
залежності між фактами, явищами та процесами.
Значну
частину лабораторної роботи займають спостереження та експеримент, у тому
числі уявний. Уявний експеримент — це аналіз такої ситуації,
якув принципі відтворити неможливо, тобто це форма мислення, в якій
реальні моделі замінені ідеалізованими уявленнями про них. Можна сказати, що
уявний експеримент — це програвання в людському розумі деяких
ідеалізованих ситуацій. Він є ефективною зброєю реалізації прогностичної
функції науки в умовах шкільного експерименту, що здійснюється
у процесі лабораторної роботи.
Організація
та проведення лабораторних робіт
Лабораторні
роботи бувають двох видів: класні, які виконують в умовах навчального
кабінету загальноосвітнього навчального закладу, та домашні, які виконують
у домашніх умовах. Структура їх проведення ідентична: учні визначають
тему, мету та завдання, розробляють зміст, визначають форми та методи її
виконання, необхідне обладнання, терміни її виконання. Теми лабораторних робіт
здебільшого передбачені навчальними програмами, але вчитель може їх коригувати.
Відповідно до змісту лабораторної роботи учні визначаютьїї мету та завдання.
Ефективність лабораторної роботи також залежить від виду та якості
роздавального матеріалу, обладнання (таблиці, графіки, препарати, мікроскопи).
До змісту лабораторної роботи належать: інструктивні картки, алгоритми її
виконання, запитання для аналізуй узагальнення, рекомендації
з обробки дослідів (округлення значень вимірювальних величин, визначення
похибок вимірювань).
Що
стосується форм організації лабораторної роботи, то вони бувають фронтальні,
групові, індивідуальні. Фронтальна форма організації лабораторної роботи
передбачає, що учні класу виконують одну й ту саму роботу з допомогою
ідентичного обладнання. Переваги фронтальної форми лабораторної роботи
полягають в економії часу вчителя на розробку змісту та відбір
роздавального матеріалу,в оперативності отримання зворотної інформації про
її виконання,у можливості корегування та оцінювання результатів.
Групова
форма організації лабораторної роботи полягає в тому, що з однієї
й тієї самої теми для окремих груп учнів добирають різні завдання,
інструктажі, дидактичні картки, обладнання. Її переваги полягають
у можливості врахування індивідуальних особливостей учнів, рівня їхніх
навчальних досягнень, інтересів,у наданні допомоги та взаємодопомоги,
контролю, самоконтролю, взаємоконтролю; крім того, ця форма роботи дозволяє
більш ефективно використовувати обладнання.
Сутність
індивідуальної форми організації лабораторної роботи полягає в розробці
індивідуальних завдань, виборі та диференціації дидактичного матеріалу,
постановці різних цілейі завдань роботи, різноманітності алгоритму
виконання завдань, урахуванні темпу та ритму навчальної діяльності окремих
учнів, рівня сформованості їхніх умінь і навичок самостійної роботи,
теоретичної підготовленості. Диференційована форма організації лабораторної
роботи вимагає більших витрат зусиль і часу вчителя на її підготовку. Крім
того, значною мірою ускладнюється процес отримання зворотної інформації про виконання
індивідуальних завдань та їхнього корегування. Незалежно від специфіки форм
організації лабораторної роботи у процесі її виконання переважно
використовують такі методи, як аналіз, синтез, порівняння, діагностування,
висновки.
Організація
лабораторної роботи передбачає, перш за все, підготовку вчителя та учнів до її
виконання. Учитель готує дидактичний роздавальний матеріал, озброює учнів
теоретичними знаннями з теми лабораторної роботи, розробляє (оновлює)
інструктивні картки, контролює підготовкуучнів до лабораторної роботи,
розробляє критерії та методику її оцінювання (поетапно, поопераційно, за
проміжними та кінцевими результатами).У процесі виконання лабораторної
роботи учні отримують теоретичні та практичні знання, самостійно роблять
«відкриття», шліфують окремі операційні вміння та навички самостійної
експериментально-пошукової діяльності,набувають умінь планувати діяльність,
фіксувати її проміжні та кінцеві результати,оцінювати їх вірогідність.
Учителю
важливо також забезпечити чітку організацію та проведення лабораторної роботи
(повідомити тему, метуй завдання; провести інструктаж з учнями щодо
виконання роботи; нагадати правила поведінки та техніки безпеки; розподілити
клас на групи (у разі необхідності); повторити технологію виконання роботи;
зорієнтувати учнів на кінцевий результат та ознайомити з критеріями його
оцінювання).
Важливим
видом лабораторної роботи є заняття з оволодіння
звукосвітлотехнічними та аудіовізуальними засобами. Набуті вміння учні
використовують для самостійного перегляду діафільмів, діапозитивів,
кодопозитивів, прослуховування записів на магнітофоні, відеомагнітофоні, під
час самостійної роботи в навчальних кабінетах, групах подовженого дня,
бібліотеці. Такого роду лабораторні роботи мають важливе значення для
підготовки учнів-лаборантів, консультантів, помічників учителя.
Метод
практичних робіт
Метод
практичних робіт (практичний метод)у шкільній практиці використовують
після вивчення великих за змістом тем і розділів.
Ґрунтуючись
на досвіді проведення лабораторних робіт, отриманих знаннях, навичках
і вміннях, метод практичних робіт забезпечує поглиблення, закріплення
і конкретизацію набутих знань. Формуючи способи наукового аналізу
теоретичних положень, він поглиблює зв’язок теорії та практики в навчальному
процесій житті. У виховному плані практичні роботи сприяють розвитку
уваги та спостережливості, привчають до дисциплінованостій акуратності,
раціональності дій, економності, самоконтролюй самокорегування,
саморозвиткув усіх видах навчально-практичної діяльності.
Ефективність
методу практичних робіт залежить від можливостей учителя відповідно до цілей
і завдань уроку раціонально «вписати» в його структуру практичні
завдання й організувати роботу учнівз їх виконання. Врахувавши
попередню підготовленість учнів, він має визначити цілій завдання
виконуваних робіт, пояснивши їхню поточнуй перспективну значущість,
допомогтиу творчому осмисленні учнями всього обсягу майбутньої
роботи,правильностій послідовності виконуваних дій і технологічних
операцій. Ефективність методу залежить і від кваліфікованості вчителя під
час проведення інструктажу, вміння контролюватий корегувати виконувану
учнями роботу на всіх її етапах.
Практичні
аспекти проведення лабораторнихі практичних робіт
Під
час виконання лабораторнихі практичних робіт з біології треба
враховувати віковий аспект. Наприклад,у старших класах такі заняття
проводять за максимально можливої самостійності старшокласників. Після
повідомлення теми, метий завдань лабораторної чи практичної роботи учні
виконують її з використанням інструктивних карток, які містять інформацію
про послідовність дій. Під час виконання завдань діти можуть користуватися
підручниками, колекціями, схемами та іншими посібниками, за необхідності —
консультуватися з учителем. Основне завдання під час виконання такого виду
робіт — відповісти на проблемне питання, поставлене перед початком роботи.
Специфікою
виконання лабораторно-практичних робіт у профільних класах є їх
організація на місцевості — у лісі, на луках, біля річки тощо. Старшокласники
під час таких робіт практично визначають видових склад біоценозів різних
екосистем, складають морфологічну характеристику видів
фітопопуляцій.Дослідження, що безпосередньо стосуються
спостереженьу природі, дають можливість учням знайомитися з біологічними
об’єктами в їх природному оточенні, актуалізують теоретичні знання,
роблячи їх більш зрозумілими для старшокласників. Лабораторно-практичні заняття
такого типу завершуються складанням учнями письмових звітів, які обов’язково
містять відповіді на питання, поставлені перед роботою. Ці відповіді неможливо
відшукати в підручниках, оскільки вони потребують знань конкретних
природних екологічних систем.
Для
запобігання зайвому інформаційному перевантаженню та низькій
успішностіз предмета я дотримуюся таких вимог під час проведення
практичних робіт. Обов’язково ознайомлюю учнів із метою проведення кожної
практичної роботи, а також можливими формами відображення її результатів.
Також використовую інструктивні картки для успішної реалізації принципів диференційованого
навчання.
Я
створюю творчу атмосферу співробітництва, не пригнічую ініціативу школярів,
пропоную різні шляхи досягнення поставленої мети.
Використовую
ігрові елементи, творчі завдання, оригінальні способи фіксації результатів
роботи (за бажанням учня). Організовуючи практичні роботи,я пам’ятаю, що
програма пропонує лише загальний напрямок роботи, а я,як
учитель,конкретизую зміст, визначаю конкретну програму роботи та обсяг завдань.
Психологи
стверджують, що реальний зміст навчання визначений не стільки метою, скільки
мотивами, ставленням учнів до предмета. Всі практичні роботи я оцінюю,
оцінки за роботу виставляю відразу всьому класу, одночасно перевіряючи
результати роботив усіх учнів або поетапно, або в міру її готовностів різних
школярів. Для оцінювання практичних робіт використовую критерії
оцінювання,рекомендовані Міністерством освіти і науки України, але
доповнюю їх критеріями щодо оформлення та ступеня самостійності під час
підбиття підсумків.
Учням
6–7-х класів дуже подобаються практичні роботи, адже під час їх проведення
я намагаюся подати не лише програмний матеріал, але й ту інформацію,
яка значно доповнює їхній кругозір, зацікавлює новим змістом.Усі практичні
роботи я поділяю на дві групи: перші враховують програмні вимоги, але
можуть бути новими за змістом, а другі містять творчі практичні завдання.
Запропоновані практичні роботи допомагають мені успішно виконувати вимоги
програми, а також обирати оптимальний варіант із урахуванням особливостей
конкретного класуй учня.
Нові
підходи до навчання, велика увага, яку вчителі приділяють розвитку пізнавальної
самостійності та творчій активності школярів, привели до того, що останні роки
досить значне поширення отримали шкільні практикуми. Головну мету шкільного
практикуму я вбачаю в розвитку широких практичних умінь і знань,
які потрібні дітям для орієнтації в природних, соціально-економічних
і політичних умовах сучасного життя.
Багато
переваг має метод самоаналізу проведених практичних робіт, колиучні аналізують
власні помилки. За такого способу контролю всі функції перевірки знань,
уміньі навичок здійснюються цілком ефективно.
Практичні
роботи дозволяють продемонструвати учням свої знання. Деяким дітям,у яких
є проблеми з монологічної мовоюй слабко розвинуте логічне
мислення, дуже важко отримати високий бал за усні відповіді (хоча вони добре
засвоюють теоретичний матеріал). Використання системи практичних робіт дозволяє
їм отримувати відмінні оцінки, що компенсує їхні невдачі в усних
відповідях.
Отже,
проаналізувавши знання учнів,можна зробити висновок, що в дітей
відбувається більш глибоке засвоєння інформації. Система лабораторно-практичних
занять під час викладання біології та географії спрямована на
формуванняв дітей пізнавальної самостійності, навичок дослідної
діяльності,розвиток їхніх інтелектуальних здібностей.
Література
1.
Данилова О., Балан П., Костильов О.Біологія. 7–11 класи: Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів. — К.; Ірпінь: Перун, 2005.
2.
Балан П.Г., Вихренко А.С., Данилова О.В.Біологія. 6–11 класи: Програма для загальноосвітніх
навчальних закладів. — К.: Шкільний світ, 2003.
3.
Доповідна записка «Про стан та перспективи розвитку біологічної освіти
в Україні»//Біологія. — 2006. —№ 6
4.
Природознавство.5–6 класи: Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних
закладів(12-річна школа)// Біологія. — 2005. —№16.
5.
Душина И.В.,Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей
и студентов педагогических университетов и институтов. —
М.:Просвещение, 1996. — 192 с.
6.
Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії
в школі:Навчально-методичний посібник. — К.: Стафед. — 2,
2000. — 320 с.
7.
Методика и технология обучения географии / И.В. Душина, В.Б. Пятунин, Е.А.
Таможня. — М.: ООО «Издательство Астрель», 2002. — 203 с.
| 